П`ятниця, 17.05.2024, 10:48

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог файлів | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Воробйова Світлана Леонідівна [0]
Горбань Галина Прокопівна [0]
Латинська Тетяна Миколаївна [0]
Чеснокова Галина Іванівна [0]
Максимова Тамара Федорівна [0]
Танцерова Ірина Вікторівна [0]
Тагієва Тетяна Іванівна [0]
Борисова Олена Миколаївна [2]
Сухорукова Марина Олександрівна [0]
Горбачова Галина Григорівна [0]
Шатохіна Валентина Дмитрівна [0]
Блінова Наталія Олександрівна [1]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Історія, правознавство » Борисова Олена Миколаївна

Чорнобиль - наша біль.
09.06.2013, 21:06

Чорнобиль не має минулого часу

(мітинг, присвячений річниці трагедії на Чорнобильській АЕС)

 

звучить Adagio ( у виконанні R. Giazotto)

 

 Ведуча:                         Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна,  і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Це вірші, роздуми і факти

Це все було, було, було…

 

Ведучий:

Колись це була квітуча земля: безкраї родючі лани; таємничі густі ліса, в яких співали птахи, а влітку з’являлося безліч квітів, грибів та ягід; кришталево-срібляста річка Прип’ять повільно несла свої води, в яких водилося чимало риби, а в спекотні дні так приємно було у неї пірнати. Окрасою і гордістю міста була ВОНА – найпотужніша, найсучасніша атомна електростанція.

 

1 учень:                          Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстоко дзвони квітня.

 

2 учень:

Все змінила одна квітнева ніч. Час наче розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року та після…

Чотири літери ЧАЕС стали символами трагедії, яка зачепила мільйони людей, накрила їх крилом безжальної радіації, обернула свої жертви на немічних людей.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою точкою відліку в історії атомної енергетики, показала наскільки загрозлива сила атому, що вийшов

з-під контролю і як важко із нею впоратися.

 

Ведуча:                         Ще збагнули не всі і не вся,

Що вогонь смертоносний,

Що нечутно вбиває – і корінь, і землю, і цвіт.

Що не вийти дитинству

На теплі ожинові роси,

Не знайти на світанку над Прип’яттю

Вчора залишений слід.

 

     Лунають дзвони

Ведучий:

День 25 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім звично. Планували зупинити реактор на ремонт, але перед цим провести деякі експерименти. Нехтування правилами безпеки привели до того, що в суботу 26 квітня о 1 годині 23 хвилині реактор вибухнув.

 

3 учень:                                                                                                   Сталевий дах вагою 1 000 тон вилетів у повітря і відкрив канали, де тримали ядерне паливо. Таких каналів було 1661. випромінювання від них було страшенним, їх енергія створила та випустила у небо величезну вогняну кулю. Почалася пожежа. Полум’я сягало висоти 300 метрів.

 

4 учень:                                                                                                                      За декілька кілометрів від місця катастрофи налякані мешканці Прип’яті спостерігали за гігантським феєрверком. Радіоактивні хмарки високо піднялися у небо, вітер розносив їх по всій окрузі, заражаючи  радіацією величезні території  України, Росії, Білорусії.

 

5 учень:                                                                                                                      У кожного часу, у кожної епохи свої герої. На заклик рідної землі, на захист свого народу, першими до палаючого реактору прибули пожежники, які охороняли ЧАЕС, на чолі з Володимиром Правиком. Потім їм на допомогу приїхали пожежники із міста Прип’яті на чолі із лейтенантом Віктором Кібенком.

 

Ведучий:                                                                                                           Хіба знали вони, що першими зустрінуть загрозу атомного вогню, та перекриють їй дорогу, будуть там, де найбільш небезпечно. Будуть стояти до кінця, не шкодуючи сил і життя, виконають свій обов’язок.

 

1 учениця:                    Безумство хоробрих –

Вогонь на вогонь:

І полум’я серця,

І вітер долонь.

Де подих і подвиг

В єдине злились,

Як рідна земля

І розбурхана вись.

 

2 учениця:                     Безумство хоробрих –

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

Не всі виживають,

Та житиме світ –

І світ материнства,

І день-первоцвіт.

3 учениця:                     А дума людська

Пам’ятатиме вас,

А пам'ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих

Де вічність і міць,

Де згасли для вас

І життя,  і блакить.

 

 

Звучить Ave Maria (Ф. Шуберт)

 

4 учениця:          Володимир Правик…

 

5 учениця:          Віктор Кібенок…

 

1 учень:               Володимир Тищура …

 

2 учень:               Микола Ващук…

 

3 учень:               Василь Ігнатенко…

 

4 учень:               Микола Титенок…

 

Ведуча:                                                                                                             Просимо хвилиною мовчання вшанувати тих, хто загинув внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

 

 

Хвилина мовчання

 

Ведучий:                      Не всі виживають,

Та сонце – за нас.

Тримаймо ж нащадкам

Життя про запас.

Усе – що здобуте,

Що маєм здобуть!

І втрати,  і подвиги

Нам не забуть.

А скільки ж здолати

Навал і заброд!

Хоч гинуть хоробрі,

Та вічний народ.

 

Лунають дзвони

                           

 

5 учень:                                                                                                                        Щоб приборкати вогонь, який ніяк не вщухав, в Чорнобиль відправили радянських солдат, пожежників, будівничих. Ця група, що налічувала 600 тисяч чоловік стала відомою, як «ліквідатори».

 

1 учениця:                                                                                                                  Що стосується евакуації місцевих жителів, то з нею не квапилися. Лише вдень 27 квітня, після тридцяти шести годин як вибухнув ядерний  реактор, населенню Прип’яті оголосили по радіо про початок евакуації.

 

1 учень:                                                                                                   Батьківські  хати, будинки  люди лишали з болем у серці, хоча вірили, що неодмінно сюди повернуться.

 

2 учениця:                                                                                               Маленький хлопчик-школярик з новеньким портфелем у руках прощався з улюбленим другом – веслоухим каштановим песиком, який дідо самого автобуса проводжав хазяїна і в його очах з’явилися сльози та німий крик «Не залишай мене!»

 

2 учень:                                                                                                                      На стіні одного з будинків хтось крейдою написав: «Рідний дім, ми незабаром повернемося».

 

 

На екрані: уривок з документального фільму про Чорнобиль

 зі спогадами очевидців подій.

 

 

3 учениця:                    Прилетіли птиці навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебет і пісні,

І тривоги стримати несила.

Чи безпечні пущі і ліси?

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

 

3 учень:                          Латка лісу вигоріла бура,

Мертве листя ,висохла трава,

А навколо грає зелень буйна

Дивом уціліла і жива.

Чути птиць із непроглядних нетрів,

Світить сонце з голубих небес,

Грізна зона Тридцять кілометрів

З центром на Чорнобильській АЕС.

 

4 учениця:                                                                                                        Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова відомі багатьом, вони біллю відгукуються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою села. Вони пусті, мертві. Поступово руйнуються будинки… Кажуть, час лікує. Але аварія на Чорнобильській АЕС не має аналогів серед людських бід.

 

4 учень:                                                                                                                       5 млн. гектар території України заражені радіацією, загинуло 50 тисяч ліквідаторів аварії, більше 3,5 млн. людей зазнали впливу радіації, з них 1 млн. 250 тис. – діти, які народжуються, або живуть з онкологічним захворюваннями.

 

5 учениця:                                                                                                                  Вибух реактора на ЧАЕС квітневою ніччю 1986 р. міг би стати останнім для України, як би у вогонь палаючого реактору не кинулися пожежники, жертвуючи собою. Пам'ять Чорнобиля для нас свята. Ми повинні завжди пам’ятати подвиг людей, які у важку мить захистили, закрив собою, не тільки Київ, Україну, але і весь світ.

 

Ведуча:                          За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні – і другого немає,

Нехай же лихо наше проминає

І  в світі не повториться вовік.

 

Ведучий:                         Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

 

У виконанні шкільного хору звучить «Молитва за Україну»

 

Категорія: Борисова Олена Миколаївна | Додав: Helen
Переглядів: 1051 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу

Друзі сайту


Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz